Життя на сторінках історії...
дуже люблю хорошу поезію,таку щоб мурашки пробігли по шкірі.Я не розрізняю зарубіжну й українську літературу,адже це не правильно,твори вони мають лише одного автора-душу,а все інше лише політичні витребеньки...ЧитайНЕЗНАКОМКА ( Олександр Блок)
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.
Вдали над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.
И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.
Над озером скрипят уключины
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный
Бесмысленно кривится диск.
И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной
Как я, смирен и оглушен.
А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!»1 кричат.
И каждый вечер, в час назначенный
(Иль это только снится мне?),
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.
И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.
И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.
И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.
Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.
В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.
Очима ти сказав мені: люблю. ( Ліна Костенко)
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
Кожен може обрати щось своє ,головне обирати серцем. А яка поезія Вам до вподоби?*Кидайте,буду вдячна*)
Дуже гарна поезія, мені дуже сподобалось)
ВідповістиВидалитипоезія може надихати наприклад із за наявності вільного часу та присутності нудьги спадає на думку вірш Некрасова "И скучно и грустно и некому руку подать в минуту душевной незгоди..." досі згадуються твори Шевченка та Франка особливо "Чого являєшся мені..." Проте хотів би вас запитати чи подобаються вам твори західно-європейських класиків?
ВідповістиВидалити